social-twitter-square1-32 facebook-32

РОЛЬ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ В ПРОТИДІЇ ГІБРИДНІЙ ВІЙНІ ПРОТИ УКРАЇНИ

Ліпкан Володимир Анатолійович,

Голова Інституту стратегічних комунікацій

Глобальної організації союзницького лідерства,

Директор ГО «Стратком»,

доктор юридичних наук, доцент

Особливість гібридної війни полягає у тому, що вона суттєво різниться від звичайної війни, де застосування збройних сил виступає обов’язковим та вирішальним компонентом, а також від інформаційних операцій (інформаційних кампаній, інформаційної боротьби тощо).

Суть гібридної війни полягає у тому, щоб одна домінантна група управління (альфа група, незалежно від того держава це, чи могутня транснаціональна корпорація, синдикат) підкорила і створила необхідні та достатні умови для підкорення іншої соціальної групи (соціальної системи, громадянського суспільства, держави тощо), при цьому не встановлюючи повного та тотального контролю над суверенітетом та територією, іншими важливими, але не життєво необхідними атрибутами, що супроводжується також капітуляцією збройних сил.

Іншими словами, гібридна війна — це цілеспрямований процес встановлення зовнішнього управління альфа суб’єктом над об’єктом управління, встановлення тотального контролю над сферою державного управління, в якому вирішальну роль відіграють інформаційні засоби.

Основним засобом виступає застосування інформації, а забезпечувальним елементом комплекс силових акцій.

Для повного розуміння змісту стратегічних комунікацій потрібно з’ясувати складові інформаційної сфери, в яких реалізується державна політика:

сфера інформаційної безпеки (державна політика інформаційної безпеки, політика безпеки інформації, політики та системи захисту інформації);

сфера електронного урядування (державна політика з питань електронного урядування; державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні);

сфера розвитку інформаційного суспільства (національна інформаційна політика, державна політика у сфері розвитку інформаційного суспільства, пріоритет державної політики, пріоритетний напрям державної політики);

сфера інформатизації (основоположні засади сукупності взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки);

сфера захисту (інформаційних) прав і свобод людини і громадянина;

сфера функціонування та розвитку медіапростору тощо.

Відповідно, можемо виділити і компоненти системи стратегічних комунікацій, ефективне поєднання яких уможливлює сформулювати концепцію протидії гібридній війні. За зразок візьмемо стандарти НАТО, де питанням стратегічної комунікації приділена надзвичайна питома вага:

1) зв’язки з громадськістю (Public Affairs and Military Public Affairs);

2) публічна дипломатія та військові заходи в підтримку публічної дипломатії (Public Diplomacy and Military Support to Public Diplomacy);

3) зв’язки зі ЗМІ (Press and Media);

4) інформаційні заходи міжнародного військового співробітництва (International Military Cooperation);

5) цивільно-військове співробітництво (CIMIC);

6) дії в кіберпросторі, включаючи соціальні мережі;

7) залучення ключових лідерів до проведення інформаційних заходів (Key Leaders Engagement);

8) внутрішня комунікація (роботу з особовим складом/внутрішній PR);

9) інформаційні операції (Information Operations);

10) психологічні операції (PSYOPS);

11) інформування про ситуацію (Visual Info/Situation Awareness) та документування подій на полі бою (Combat Camera);

12) розвідувальне забезпечення проведення інформаційних заходів;

13) показ дій військ (Show of Force);

14) введення в оману (MILDEC);

15) безпека операцій (Operation Security);

16) фізичний вплив (Physical Attack);

17) протиборство в електромагнітному просторі (EMW).

Таким чином, можемо висновувати: В Україні поки не існує ані Доктрини інформаційної безпеки України, яку з невідомих мені і незрозумілих причин було скасовано. Також у нас немає Концепції розвитку стратегічних комунікацій і Стратегії протидії гібридній війні.

Без цих документів ми і надалі блукатимемо манівцями тактичних акцій, демонстрацією окремих маленьких переваг в певних сферах, водночас не зможемо здобути системної переваги над супротивником. І ключова роль у цьому полягає у необхідності розроблення єдиної та несуперечливої системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносин у сфері ведення гібридних війн.